У шафі в кожного, мабуть, лежить сорочка з відірваним ґудзиком чи джинси з дірочкою на коліні — «кудись віднести треба, а часу нема». За сорок років шиття в мене таких речей пройшло через руки, мабуть, на цілу шафу, і скажу чесно: більшість дрібного ремонту одягу займає п’ять-десять хвилин, якщо знати, як тримати голку. Минулого тижня онука питала мене, чому я не викидаю старі футболки, а латаю — а я їй відповіла, що добру тканину шкода викидати через дірку в два сантиметри, коли на неї треба всього кілька хвилин часу. Покажу вам п’ять технік, які показувала і доньці, і онукам, — вони справді виходять з першого разу, навіть якщо голку в руках тримали востаннє на уроках праці в школі.
Що взагалі має бути в кошику для шиття
Перш ніж братися за голку, зберіть мінімальний набір — і він у вас лишиться на роки. Мені для всього ремонту вистачає: кілька голок різного розміру (тонка для тонких тканин типу шифону, товща — для джинси й пальтовини), нитки в основних кольорах (чорний, білий, бежевий, синій — ними закриєте більшість випадків, а під конкретну річ уже підбирайте окремо), маленькі гострі ножиці (не ті, якими папір ріжете — вони тканину мнуть, а не ріжуть), наперсток і шпильки.
Нитку завжди відрізайте довжиною не більше 50-60 сантиметрів — довша плутається і крутиться вузлами, хоч як старайтеся. Я в молодості цього не знала і мучилась із нитками по метру, поки свекруха не показала правильну довжину.
Техніка 1: пришити ґудзик так, щоб він тримався роками
Це найпростіше, з чого варто почати, і водночас те, що люди найчастіше роблять неправильно — пришивають ґудзик впритул до тканини, і він за місяць-два відлітає знову.
Секрет у тому, щоб залишити невеликий «стовпчик» між ґудзиком і тканиною — для цього під час шиття підкладіть під ґудзик сірник або зубочистку і шийте поверх неї. Протягуйте нитку через отвори ґудзика 5-6 разів на кожну пару дірочок (для чотиридірного ґудзика — 10-12 проколів загалом). Коли закінчили, витягніть сірник, підніміть ґудзик вгору — утвориться та сама «ніжка» — і обмотайте нитку кілька разів навколо цієї ніжки під ґудзиком, перш ніж закріпити вузлик з виворітного боку. Ця ніжка потрібна, щоб ґудзик міг вільно проходити крізь петлю, не натягуючи тканину і не рвучи петлю щоразу.
Закріплювати нитку в кінці найкраще так: зробіть два-три маленьких стібки на одному місці з виворітного боку тканини, а не просто зав’яжіть вузол — вузол з часом розв’язується, а прошиті стібки тримають міцніше.
Техніка 2: потайний шов для підгину штанів і спідниць
Коли треба вкоротити штани чи спідницю так, щоб шва зовсім не було видно з лицьового боку — це потайний шов, і опанувати його варто обов’язково: в ательє за таку послугу візьмуть недешево, а часу він займає хвилин п’ятнадцять на одну холошу.
Спочатку підігніть тканину на потрібну довжину і запрасуйте праскою — без цього кроку рівного підгину не вийде, хоч як старайтеся руками. Підколіть шпильками. Голку вводьте так: захопіть одну-дві ниточки з основної тканини (саме ниточки, не весь шар — інакше шов буде видно), потім переведіть голку на підігнутий край і зробіть стібок довжиною 5-7 міліметрів усередині самого підгину, знову вийдіть на основну тканину, знову захопіть пару ниточок. Виходить зигзаг, який ховається всередині підгину і майже не проступає з лиця.
Для джинсової тканини раджу нитку в тон і трохи товщу голку — джинс щільний, тонка голка гнеться. І ще: якщо хочете зберегти оригінальну строчку на джинсах (ту саму жовту декоративну) — відпоріть підгин так, щоб лишилась зайва тканина, підріжте зайве, а стару строчку пришийте машинним швом зверху, імітуючи фабричний підгин. Це вже трохи складніше, зате заводська строчка виглядає набагато охайніше.
Техніка 3: латка на дірку — щоб не було видно «латки»
Дірки на ліктях светрів, коліна дитячих штанів, протерті місця на джинсах — тут потрібна вже не просто зашивка, а або латка, або штопка, залежно від розміру пошкодження.
Якщо дірка невелика (до сантиметра) на трикотажі — роблю штопку: беру нитку в тон, тягну паралельні стібки через дірку в один бік, а потім перпендикулярно — переплітаю їх, як маленьке ткацтво, поки дірка не заросте. На тонкому трикотажі це майже непомітно, особливо якщо нитка підібрана в тон і не занадто товста.
Якщо дірка більша або тканина щільна (джинс, вельвет) — тут потрібна латка зсередини. Виріжте шматок схожої тканини (стара пара джинсів чудово підходить для латання інших джинсів — я їх спеціально не викидаю саме для цього), він має бути на 1,5-2 сантиметри більший за дірку з кожного боку. Прикладіть латку з виворітного боку, приколіть шпильками і пришийте по краю дрібними стібками, захоплюючи одночасно і латку, і основну тканину навколо дірки. Для джинсів раджу ще пройтися машинним зигзагом чи просто рядком стібків «вперед голку» через саму латку і дірку — це і зміцнить, і додасть той самий потертий вигляд, який тепер модний.
Одна хитрість: перед тим як латати, обов’язково обрізайте розповзлі краї дірки ножицями — якщо шити просто по потертих нитках, латка через тиждень-два знову розповзеться навколо.
Техніка 4: закріпити шов, що розійшовся
Це той випадок, коли річ ціла, просто десь розійшовся заводський шов — під пахвою, на плечі, на спинці. Тут добре працює зворотний стібок, він же «назад голку» — найміцніший з ручних швів, майже як машинна строчка.
Робиться так: виведіть голку на лицьовий бік, зробіть один маленький стібок назад (у той бік, звідки щойно вийшли), а потім проведіть нитку по виворітному боку вперед на подвійну довжину і виведіть голку знову на лицьову сторону. Вийде, що на лиці стібки йдуть суцільною лінією без проміжків, а на виворітному боці нитка лягає внапуск, перекриваючи попередній стібок. Такий шов витримує серйозне навантаження — саме тому я ним завжди зашиваю розійдені шви на дитячих штанях і на сумках.
Довжина стібка для одягу — 3-4 міліметри, для важчих речей типу наплічників чи взуття можна робити довшими, до 6-7 міліметрів, але товщою ниткою.
Техніка 5: закріпити блискавку, що з’їжджає з повзунка
Багато хто через це викидає куртку чи спідницю, хоча полагодити можна за п’ять хвилин без заміни всієї блискавки. Якщо повзунок з’їжджає з рейки на самому кінці — треба просто зашити новий обмежувач.
Візьміть блискавку в закритому стані нижче за те місце, де повзунок вискакує, і зробіть щільну поперечну обмотку ниткою навколо обох боків тасьми — 8-10 витків туди-сюди, потім закріпіть кількома стібками. Це новий «стопор», який не дасть повзунку зіскочити знову. Головне — робити цю обмотку впритул до зубчиків, а не з відступом, інакше повзунок все одно матиме люфт і з часом знову з’їде.
Якщо ж проблема в тому, що сама блискавка розходиться посередині (зубці не тримаються) — тут, на жаль, ручним шиттям не врятувати: доведеться міняти замок або всю блискавку, це вже інша розмова.
Голка й нитка — це про повагу до речі
Я завжди кажу онукам: голка й нитка — це не лише про економію, хоч і про неї теж. Це про повагу до речі, яку ви колись обрали і любите носити. П’ять хвилин на ґудзик і п’ятнадцять на підгин — це набагато менше часу, ніж здається, поки самі не спробуєте. Почніть з чогось простого — пришийте той-таки ґудзик, що вже місяць лежить у шухляді разом із сорочкою. Руки запам’ятають рух швидше, ніж ви думаєте, а вже на третій-четвертій речі й самі здивуєтесь, як спокійно і навіть приємно можна провести вечір з голкою в руках.
