Мене за сорок років щонайменше разів триста питали: “Бабо Ганно, а що легше — гачок чи спиці?” І щоразу відповідаю однаково: залежить, що вам треба зв’язати і скільки терпіння є в характері. Донька моєї сусідки Оксана торік купила спиці, помучилась три вечори над шарфом і закинула на антресолі. А коли я дала їй у руки гачок і моток товстої пряжі — за тиждень уже шапку носила. Не тому, що спиці гірші. Просто не її інструмент виявився.
Розкажу по-порядку, чим одне від іншого відрізняється насправді, а не як у книжках пишуть.
Як тримається петля — і чому це головне
На спицях у вас одночасно “живуть” десятки, а то й сотні петель — вони всі надіті на спицю і чекають своєї черги. Впустиш одну — вона одразу починає розпускатися вниз стовпчиком, і поки не підхопиш гачком чи спицею, полотно ляже.
У в’язанні гачком активна лише одна петля. Одна-єдина. Решта вже закріплені в полотні і нікуди не втечуть. Тому гачок пробачає помилки набагато охочіше: відклала роботу на середині ряду, забула, обов’язково спустила — нічого критичного не станеться. Спиці такого не пробачають, там кожна петля на рахунку, і якщо порахувати неправильно, розбиратимешся довго.
Тому я завжди раджу новачкам без досвіду починати саме з гачка: менше нервів, менше розпущеної роботи, і задоволення від першого результату приходить швидше.
Швидкість і густина полотна
Гачком в’яжеться швидше, я не раз перевіряла це на власних руках. Стовпчик без накиду чи з накидом робиться буквально за секунду, і рядок наростає на очах. Спицями ж кожну петлю в’яжеш у два рухи — ввела спицю, накинула нитку, протягнула. Тому одну й ту саму шапку я гачком зв’яжу за два вечори, а спицями — за чотири-п’ять, і це при однаковому досвіді.
Але є зворотний бік. Гачкове полотно, як правило, щільніше і важче за спицеве тієї самої товщини нитки. Якщо в’язати светр гачком із звичайною пряжею, він вийде цупкуватим, менш еластичним, гірше облягатиме фігуру. Спицями ж полотно тягнеться, дихає, добре сідає по тілу — тому светри, кофти, шкарпетки традиційно роблять саме спицями.
Я завжди раджу: речі, що прилягають до тіла і мають розтягуватись — спиці. Речі декоративні, щільні, з чіткою формою — рушники, серветки, іграшки, сумки, шапки-каски — гачок.
З чим простіше почати новачку
Тут я категорична, хоч знаю — не всі зі мною погодяться. Починати краще з гачка. І ось чому.
По-перше, руку тримати вчишся швидше — рухи гачком інтуїтивні, схожі на те, як ми затягуємо вузлик чи протягуємо нитку в голку. По-друге, помилку видно одразу, і виправити її можна за хвилину — про це я вже казала. По-третє, перший результат ти бачиш за годину, а не за три дні — а це для мотивації страшенно важливо. Онука моя, коли їй було вісім, за одне заняття навчилась в’язати ланцюжок і стовпчики без накиду, і вже пишалась своєю першою “змійкою” з ниток.
Спиці краще підуть тим, хто вже має якийсь досвід із рукоділлям загалом — шиттям, вишивкою хрестиком, тим, хто звик до дрібної моторики й терпіння. Або тим, кому одразу хочеться в’язати одяг, а не серветки.
Перше знаряддя: що купити, щоб не викинути гроші
От тут я бачу найбільше помилок. Люди йдуть у магазин і купують найдешевший набір — і потім кидають в’язання, думаючи, що воно “не їхнє”. А насправді просто інструмент поганий.
Для гачка на перший раз беріть номер 4 або 4,5 — це середній розмір, зручний для руки, під нього легко знайти пряжу середньої товщини. Гачок краще брати з м’якою ручкою, або хоча б не зовсім тоненький металевий прутик — на тонкому гачку пальці швидко втомлюються, особливо якщо в’язати довго. У мене перший гачок був бабусин, кістяний, важкенький — і досі його бережу, хоч давно перейшла на зручні ручки з м’яким силіконом.
Для спиць новачку раджу номер 4-5, довжину десь 35-40 см, обов’язково прямі, не колові — з коловими розбиратись, коли вже руки звикнуть до основних петель. На дерев’яних чи бамбукових спицях петлі не так ковзають, як на металевих, тому в’язати ними на перших порах простіше — нитка не зіскакує.
Пряжу для перших спроб беріть не найтоншу і не найтовщу — щось середнє, 100 грамів на 200-250 метрів на етикетці. Тонка нитка красива, але на початку з нею намучитесь розгледіти петлі. Товста, товщенна нитка теж оманлива — виглядає, ніби швидше піде, а насправді складно рахувати ряди.
Перші вправи, з яких справді варто почати
Гачком перше, що варто освоїти — повітряна петля і ланцюжок з неї. Просто пов’яжіть ланцюжок сантиметрів на тридцять, розпустіть, зв’яжіть знову. Раз, другий, п’ятий — рука сама запам’ятає натяг нитки. Далі — стовпчик без накиду, це основа основ, ним в’яжуться підставки, мочалки, прихватки. Коли стовпчик без накиду виходить рівно, без дірок і перекосів, беріться за стовпчик із накидом — він вищий, полотно росте швидше.
Спицями починати варто з лицьової петлі — навчитись в’язати рівне полотно платочною в’язкою (усі ряди лицьовими) на зразку сантиметрів 15 на 15. Це і буде ваша перша серветка чи ганчірка для посуду, до речі, чудова практична річ, не викинутий зразок. Коли лицьова стане звичною, додавайте виворітну — і ви вже вмієте в’язати панчішну в’язку, з якої в’яжеться більшість спицевих речей, від шкарпеток до светрів.
Я завжди кажу учням: не поспішайте переходити до речей зі схемами, поки простий квадратик не виходить рівним з боків. Косий край, “вушка” по краях — це ознака, що натяг нитки ще не встоявся, і краще ще потренуватись на зразках, ніж потім розпускати цілий шарф.
Що обрати, якщо не можете вирішити
Якщо зовсім не знаєте, з чого почати, — беріть гачок і пряжу, і в’яжіть квадратики. Просто квадратики різного розміру, стовпчиками без накиду. З них потім складається чудовий плед — бабусин, як я його називаю, метод, перевірений роками. Кожен квадратик — це маленька перемога, а через місяць у вас уже готова річ, а не купа розпущеної пряжі в кошику.
Коли відчуєте, що рука звикла, натяг стабільний, петлі рівні — от тоді і спиці підуть значно легше, бо руки вже привчені до ритму й терпіння рукоділля. Багато моїх учениць саме так і робили: спочатку місяць-два гачком, потім самі просили навчити спиць — і йшло вже набагато швидше, ніж якби почали одразу зі спиць.
Спробуйте обидва — руки самі підкажуть
Немає правильної чи неправильної відповіді, гачок чи спиці — є те, що підходить саме вам у цей момент. Я за сорок років навчила в’язати не одну людину, і завжди раджу одне: не змушуйте себе любити той інструмент, який вам не йде. Спробуйте обидва, дайте собі два-три тижні на кожен, і руки самі підкажуть, з чим їм зручніше. А коли освоїте один — другий піде вже значно легше, повірте моєму досвіду.
